МАЛЮВАННЯ В ЖАНРІ ПЕЙЗАЖ

Діти, як справжні художники, здатні відтворювати у своїх малюнках різні види пейзажу: архітектурний, міський, парковий, індустріальний, морський, гірський тощо. Але для цього необхідно постійно збагачувати їхнє уявлення про довкілля, розуміти мову живопису, ознайомлювати з різноманітними техніками живописного малювання.

Успішність педагогічного супроводу пейзажного малювання залежить від компетентності вихователя в цій царині, вдалого вибору творів для розглядання та особливо довірливого, емоційного спілкування з дитиною.

ЕТАПИ РОБОТИ ЩОДО ЗБАГАЧЕННЯ ДИТЯЧОГО ПЕЙЗАЖНОГО МАЛЮВАННЯ

Перший етап «Вчимося бачити й розуміти красу природи»

Його метою є не тільки накопичення вражень від довкілля, а й психологічна установка на малювання: «Поглянь навкруги! Скільки всього цікавого! Ось дерева. Вони різні, але мають дещо спільне. Що це подумаємо разом. Ось квіти, птахи, тварини, комахи! А яке чарівне повітря! Неозоре небо – воно буває таким різним… А якою буває зоряна ніч! Усе в природі прекрасне й мінливе. Хвилина – й усе змінюється. Це сонечко робить кольори яскравими й мінливими. Краса в природі така вигадлива. Спостерігай, вивчай, споглядай, відчувай. Після цього хочеться малювати, щоб передати свою схвильованість, піднесений настрій, увічнити красу».

Методика на цьому етапі включає екскурсії в природу з метою художніх спостережень, споглядань, розглядань, їх можна організувати у формі подорожей у пошуках краси. Під час подорожей дорослий допомагає дитині висловитися першою, а потім використовує, як зразок власну розповідь про сприймання й розуміння краси.

Щоб зосередити увагу потрібно використовувати ігрове приладдя: бінокль, чарівні окуляри, відеокамера, фотоапарат. Запропонувати дитині уявити себе пташкою, мурашкою, травичкою...

Використовуються художньо-дидактичні ігри на зразок «Подорож нашим парком (вулицею, містом, Батьківщиною, планетою)», «Що бачить пташка?»,

«Попливемо на кораблику»…

В сучасних дошкільних закладах доречно використовувати інноваційні технології : презентації та показ слайдів під назвою «Краса в довкіллі».

Другий етап «Чого можна навчитися у художників?».

Його мета – навчати дітей розглядати й розуміти пейзажний твір живопису, сприймати його як результат творчої діяльності художника.

Важливо викликати у дітей прагнення дивитися на світ очима художника та заохочувати спроби малюків діяти «як художник». «Ти не знаєш, як малювати пейзажі? Давай разом вчитися у художників. Я проведу тебе в чарівний світ картин. Розглянь їх уважно. Що спільного в цих картинах? Так, усі вони про природу. А природа – це і парк, і ліс, і місто, і поле, і гори. Художники-пейзажисти називають свої картини пейзажами».

На чому етапі доречно організувати вільне розглядання картин «Галерея пейзажистів», відвідування виставки картин, мистецтвознавчу розповідь «Що таке пейзаж», мистецтвознавчі бесіди «Про що розповідає картина?». Розповідь педагога та бесіда можуть розгортатися в межах жанру або конкретного твору.

Щоб допомогти дитині уявити себе художником і самовиразитись, наслідуючи його дії, варто застосовувати художньо-дидактичну гру, наприклад, Подорож у картину», «Художник, який любив море, ліс, місто»,

«Відгадай, де був художник», «Придумай назву картини», «Придумай картину за назвою», дидактичні ігри на розпізнавання композиційних та колористичних варіантів «Що змінилося в картині?», «Як буде виглядати корабель (дерево, будинок…), якщо він буде ближче, далі?», гра в художників-пейзажистів «Намалюй пейзаж за віршем, оповіданням, казкою».

У роботі з творами пейзажного живопису важливо запобігати бездумному копіюванню картин, варто спонукати дітей до власного творчого пошуку оригінальних ідей, задумів, заохочувати їхню самостійність та винахідливість, уяву та фантазію, застосовуючи власний життєвий досвід («Пригадай гарні місця, де ти бував із родиною», «Намалюй те, що бачив тільки ти», «Де б ти хотів побувати?»).

Третій етап «Вивчаємо секрети художників-пейзажистів».

Його мета – вправляти дітей у техніках пейзажного малюнка, удосконалювати образотворчі навички та вміння.

Можна заохотити малюка до таємниць майстерності бесідою: «У тебе не виходить пейзаж, як у художника? Хочеш дізнатися про секрети майстра? Який пейзаж із цих репродукцій подобається найбільше? Поговоримо про нього. Головний секрет пейзажу – його зміст: про що він, про який куточок природи, світу – про горе, море, ліс, поле, місто чи село? Впізнай цей куточок. Тепер поміркуємо над тим, яки настрій пейзажу. Секрет – у кольорі, його відтінках. Колір буває холодний, теплий, веселий, сумний, тривожний. Попрацюймо з кольорами. Чи впізнав ти настрій пейзажу? Тепер, треба подумати, що і де розташоване на картині: що ближче, що далі».

Можна погратися, зробити «Театр, на аркуші паперу», «Живий малюнок»; пофантазувати: «Що бачить рибка, а що космонавт?», «Що бачить пташка, а що – коник?», намалювати за певною пісенькою. Обов’язково схвальна оцінка малюнка: «У тебе вийшов особливий пейзаж. Адже його автор – ти. А ти особливий, несхожий ні на кого».

Прийоми, застосовані на цьому етапі, можна назвати практичними, дослідницькими. Вони передбачають активні пошукові вправи дітей з кольором, композицією. Наприклад, практичні заняття «Як художники малюють землю і небо», «Скільки друзів у зеленої фарби?», «Якого кольору сніг?», «Якого кольору море?» допомагають дитині розрізняти відтінки кольорів, добирати кольори відповідно до об’єктів природи (снігу, моря…), відповідно до пори року, періоду доби, настрою малюнка.

Четвертий етап «Втілюємо секрети художників-пейзажистів у своїх малюнках».

Його мета – активізувати творчі дії дитини при створенні виразного пейзажного малюнка.

Зокрема педагог може зробити це так: «Твій пейзажний малюнок дуже гарний, але він може бути ще цікавішим, виразнішим, красивішим, якщо ти скористаєшся всім, чого навчили тебе художники: пригадай,що малюють художники, що вони хочуть нам розповісти про свої улюблені куточки, пригадай свої враження від краси природи, які секрети кольору ти знаєш, покажеш, як ти вмієш розташовувати малюнок на аркуші. У тебе це обре вийде, я впевнена, тому що природа й картини художників вже відкрили тобі свої таємниці, і ти навчився їх добре розуміти».

На цьому етапі підбираються творчі завдання, відповідно до потреб дітей в емоціях, спілкуванні, самовираженні, визнанні, ситуації успіху. Навчання малят добирати барви, змішувати кольори згідно з темами допоможуть творчі завдання «Чарівні перетворення лісової галявини (упродовж доби, пір року)», «Злітаємо в небо» (уявити землю з гори), «Барви різних морів» (змішування), «Який настрій у моря?», «Моє красиве місто» тощо. Для здійснення задуму малюкові пропонуються різні матеріали: акварель, гуаш, пастель, вугілля, туш, акрил.

Обговорення пейзажних малюнків можна проводити індивідуально, з підгрупою, фронтально. Доцільно організовувати експозиції дитячих робіт. Розглядання цих виставок з дітьми дає педагогу можливість вивчити динаміку комунікативної сфери, толерантної поведінки, соціалізації дитини, інтелектуального та естетичного розвитку, інтересу та ціннісного ставлення до природи й уміння гармонізувати свої стосунки з нею.

У роботі з ознайомлення з пейзажним живописом доречно використовувати колекцію репродукцій світового і вітчизняного пейзажного живопису. Наприклад, М.Дубовського «Притихло», І.Айвазовського «Чорне море», О.Іванова «Неаполітанська затока біля Кастелламаре», М.Пимоненка «Перед грозою», С.Шишка «Парк узимку», «Київ», Д.Шавикіна «Чайки» та інші.

МИСТЕЦЬКІ БЕСІДИ ЗА КАРТИНОЮ.

ЧАРІВНА КРАЇНА ВОДИ

Картина М.Дубовського «Ладозьке озеро»

Вода - джерело життя. У спекотне літо вона дарує відчуття свіжості вдень і прохолоди ввечері. Хлюпіт хвиль тішить слух людини, а ще вселяє надзвичайний спокій.

Погляньте, перед нами розкинулося озеро, що має назву Ладозьке. Ніжно-блакитна тиша створює особливу, невідому досі, ауру. Ця аура – навколо озера, яке легко зітхає прибоєм і нагадує велику живу істоту – дихає, бачить, омиває наші ноги і готова, коли завгодно обійняти тебе. Ми чуємо шум озера і відчуваємо його свіжість. Вдихніть у себе аромат цього пейзажу!

Як ви гадаєте, чим пахне повітря на картині? Які звуки наповнюють картину? Яку частину доби передає художник? Чому ви так вважаєте?

За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю опустився рожевий ранок. Ось-ось і зійде сонце. Його промені вже спалахують на обрії. Все довкола чекає ранку: нерухомі вітрильники на воду, чайки у небі, зелена трава на березі озера, навіть прибережне каміння увібрало в себе синювату прохолоду ночі. Схід поступово рожевіє, ще трохи і над горизонтом визирне сонце, немов із-під ковдри.

Як саме сонце сповіщає про свій прихід? Як змінюється природа після сходу сонця? Що вас особливо вразило?

Сонце сповіщає про свою появу задовго перед світанком: забарвлює своїми променями нічний небосхил, гасить зірки. На лінію обрію, там де небо зустрічається із водою, все потопає в легкому повітряному рожевому серпанку.

НІЧНИЙ СОН МОРЯ

Картина М.Дубовського «Море. Вітрильники»

А зараз ми перенеслися на море. Перед нами вже розкрили свої паруса вітрильники. Настрій картини зовсім змінився.

Яка на вашу думку, частина доби зображена на цій картині? Чому ви так вважаєте? Як захід сонця змінив море, вітрила, хмари, небо? Порівняйте свої спостереження і відчуття із зображенням на картині?

Безмежне і бездонне небо, осяяне золотисто-рожевим полум’ям сонця, що заходить, ніби розчиняється в легких брижах морських хвиль. Суцільні хмари опустилися зовсім низько над морем. Таке враження, що верхівки щогл їх утримують і не дозволяють опуститися нижче, до поверхні води. Пробиваючись крізь напівпрозору завісу невагомих хмарин, останні промені сонця поспішають щедро залити своїм теплом все навкруги. Вітрильник, що знаходиться найближче до нас, яскраво освітлений останнім сонячним промінням. Сонце прощається перед заходом, щедро віддаючи своє тепло і свої барви.

Багато вітрильників видніються вдалині, вони занурені в бузкові й фіолетові тони моря, що засинають разом із небом.

Що нагадує вам небо на картині? Чи не нагадує вам небо білу пухнасту ковдру, - таку, якою вкриває мама перед сном? Як змінилося море і небо над білими хмарами? Чим відрізняється мора на першому плані від морської води?

Все, що вже приховала перина з хмарок – покірно засинає. Рівна блакитно-рожева смуга обрію спокійно забирає до своїх обіймів безмірний розлитий фіолет моря з темними вітрильниками. Дві білих чайки, немов не бажаючи спати, ширяють над зеленим перламутром моря, що зникає, і врешті-решт змирившись розчиняється в фіолетових тонах.

МОГУТНЯ СТИХІЯ

Картина М.Дубовського «Затишшя»

Раптом палюче літне сонце затуляють хмари. Небо вмить темніє. Тільки-но було сонце, а тепер його поглинув грізний морок. Насуваючись фронтом, усе живе охоплює темрява. Природа стривожена, птиці принишкли, вода в річці завмирає, навіть невеликий човен застиг, вкрившись навислим небом.

Художника глибоко захоплювало почуття, яке кожного разу з’являлось, коли він спостерігав за природою у час приголомшливої тиші перед початком сильної грози; тоді дихати стає важче, відчуваєш наскільки ти можеш бути нікчемним перед такою могутньою стихією

У сильному і яскравому, величному і грізному, простому і повсякденному житті природи художник чуттєво вловлював внутрішній сенс, завжди співвіднесений із людиною, зі світом її почуттів і переживань.

Як видумаєте, що відчуває людина в човні, коли опиниться у морі під час такої погоди? Чи буде поспішати сховатися від такої бурі? Як ви гадаєте, що станеться у природі після цієї хвилинної тиші? Які звуки наповнять цю картину? Які фарби принесе з собою стихія?

Ще трохи і вдарить перший грім, і слідом, водою мов з відра, поллється злива. Небо розриваючись, виплесне на землю із білих м’яких глечиків живлющу вологу. Блискавки з тріском чергуватимуться з гуркотом грому.

А через деякий час гроза стихне так само несподівано, як і почалася. Небо посвітлішає, спалахи блискавок стануть рідшими, гуркіт грому покинься вбік.

З’являться перші промені сонця, яскраво відбиваючись у воді.

І знову життя річки та її берегів оживе, птахи радісно защебечуть. Шум води, млосна перекличка радіючих волозі птахів, відгомони грому десь далеко викличуть почуття спокою, умиротворення і душевної бадьорості. Є велика ймовірність того, що ця стихія закінчиться чарівною веселкою.

Використані джерела

Л.Шульга «Майстри та шедеври». Дошкілля . Науково-популярний журнал про виховання і розвиток дітей.-№4(24).-2012.-с.9-12.

Мовленнєва творчість старших дошкільнят, що виникла після циклу занять про море.

Аделіна уявила: «Я легесенька хвиля, гойдаю білий кораблик. На кораблику я капітан. Попливу і буду милуватися прекрасним морем».

Петя: «Мій кораблик пливе до маяка. Сине море спокійне».

Діма: «Коли, я був на морі, здалеку бачив корабель. Він плив до місця призначення. На нього чекали там люди. В небі йому світило яскраве сонце. Я стояв і мріяв поплавати на тому кораблі».

Денис: «На своєму кораблеві я попливу шукати свого друга капітана. Зустрінемось. Разом будемо плавати по морю, дивитися на дельфінів і китів».

Разом з батьками юні художники підібрали вірші.

Іринка

Кораблик по морю пливе в далечінь,

Він бачив морів й океанів глибінь.

Проплив і в холодній і в теплій воді.

І чайкам у небі з труби він гудів.

Він сотні красивих побачив земель.

Та нам розповів мандрівний корабель:

«Ріднішого берега нам не знайти,

Де вчився уперше по хвилях пливти!»

Аня Погоріла

Пливе, пливе кораблик,

Пливе він здалека

А на кораблику

Чотири хоробрих моряка.

В них вушка на макушці

В них довгі хвости

І страшні їм тільки

Кішки та коти.

Аня «Кораблик мрій»

Лютує вітер, річечка співає

Шалені хвилі омивають береги,

А в далині кораблик пропливає

Ледь-ледь не зачіпаючи мости…

Кораблик наших мрій, пустих ілюзій,

Не в силах зруйнувати ті мости,

Які для нас будують на майбутнє,

Або які будуємо і ми…

Це все пуста фантазія та мрія,

Таких річок насправді не буває,

Вже майже зникла будь-яка надія,

Проте кораблик все ще пропливає…